А потім знову з чистого листа
Чи долю, чи що інше малювати…
Чи з чистого? Чи після шляху у не вороття
не варто дозвіл вже на те питати!
Той довгий шлях загублення себе
Чогось навчив? Себе не загубити
У тисячах однакових цебе
Себе, «своїх» і шлях свій полюбити.
Творить, любить свої творіння так,
Що кожне те дитя свого вартує.
І кожен твір промовить: «Ну, ще б пак!»:
Він назавжди вже в всесвіті існує!
Позаду хай залишаться всі ті,
Хто відшукав підґрунтя тої зради,
Хто спробував зламати… Сила ж в тім,
що був вже шлях для чого і заради…
Так кожен твір до тебе промовля
Твоє, лише твоє і лиш для тебе
Магічними листами генія
Назавжди до людей та і до себе…
